“Ніщо   ні   звідки   не   береться   та   нікуди   не   зникає”

Насамперед варто зазначити, що коли прапрапраГуцул йшов рубати першу карпатську смереку, то це ще не було горо сходження, навіть якщо ця смерека росла на найвищій карпатській горі.

Про історію сходжень на наші гори за часів Австро-Угорщини чи Польщі нам особисто мало що відомо. Свою історію ми відраховуємо від 08.03.1962 року. В цей день Ярослав Курус та Анатолій Григоренко піднялись на вершину гори Говерла. Саме після цього сходження Я.І. Курус фактично створив альпіністську секцію у Станіславові.

Період військово-спортивних горо сходжень радянського альпінізму у Івано-Франківську ми також упустимо. Хоч варто зазначити, що саме в цей час франківчанами були підкорені найвищі вершини СРСР.

У «веселі» 90-ті в місті було створено виробничо-спортивний клуб «Карпати» у якому багато хто із нас навчався нелегкій справі ходити в гори.

У 2001 році колективом однодумців у складі: Тараса Трача (Шаміль), Дмитра Плавюка (Беркіт), Ореста Добровольського (Орігон), Романа Абрамюка (Абрам), Олексія Драпака (Ліхей), Віктора Сташка (Кемел) засновано громадську організацію - Клуб Екстремальних Видів спорту «Вікінг Екстрім».

Безпосередньою метою створення клубу було, є і буде максимальна популяризація екстремальних видів спорту. Ми не лише ходимо в гори. Ми катаємося на лижах, сноубрордах, сплітбордах, автомобілях та мотоциклах. Літаємо на парапланах та пірнаємо у воду. Ми лазимо по скелях та льоді. Ми катаємось на віндсерфі та кайті. Ми отримуємо задоволення від екстріму, але найбільше задоволення від гір та скель.

 

P.S. Ще ми вміємо вишивати хрестиком.